0.13 «звіть мене...»: спроба зіставлення художніх моделей романів  (Page 5/5)

Утім, поза всією етичною гостротою та емоційною напругою роману «Вибір Софі» Стайрон залишається «відданим учнем» Мелвілла, тяжіючи до символічності та філософічності художньої структури. «Вибір Софі», як, безумовно, і «Мобі Дік» – це книжки, які, за висловом одного з героїв У. Еко, «пишуться не для того, щоб в них вірили, а для того, щоб їх обдумували» [12, 389].

Нарешті, не можна не завважити, що інтерпретація алюзії на Мелвілла виявляє ще один смисловий код, вагомий для прочитання «Вибору Софі» – як «Мобі Дік» за всієї символічності та метафізичності є твором про реальну Америку, так і роман Стайрона, незважаючи на центральну оповідь, що стосується історичного досвіду Європи, – це передовсім плід авторських спостережень та узагальнень стосовно Америки. Важко сказати, чи справді, відтворюючи текстуальний паралелізм із твором Мелвілла, Стайрон мав на увазі й засторогу щодо паратекстуального віддзеркалення, тобто побоювався повторення історії суспільної й читацької рецепції «Мобі Діка». який свого часу сприймали як твір умоглядний, абстрагований від американської реальності. Напевне можна стверджувати одне: автор «Вибору Софі» відчував небезпеку сприйняття свого роману як твору винятково про нацистські концтабори (а цього йому так і не вдалося уникнути вповні), тому доклав багато зусиль, щоб виявити саме американську його спрямованість. І не останню роль у цьому, очевидно, відіграв той факт, що оповідь «Вибору Софі» вирішено було розпочати на кшталт мелвіллівської, у чому прочитується виголошене автором прагнення наслідувати традиції метра американської літератури, вихідним пунктом філософських роздумів якого «була постійна тривога за долю Америки, страх перед можливою національною трагедією» [6,215].

Як і Мелвілл, Стайрон, презентуючи історію Софі крізь призму її досвіду, набутого в Америці, куди потрапила після визволення із концтабору, розмірковує над ситуацією у власній країні. У Нью-Йорку, ідилічному привітному місті, яким його спочатку сприймає Софі, з нею трапляються історії, завдяки яким жінка з жахом усвідомлює, що безмежне людське зло, холодне нерозуміння та жорстокість – складники не лише європейської реальності, від якої вона втекла, а й американської. Лейтмотивом життя Софі у США стає відчуження, адже вона так і не змогла призвичаїтися до нового середовища. Американці або не розуміють Софі, як, наприклад, Морріс Фінк, який майже нічого не знає про страшний досвід Європи, запитуючи, «Що таке Освіч?» [17, 231], або просто байдужі до цієї дивакуватої полячки, як, скажімо, друзі Натана, або навіть виявляють жорстокість – бібліотекар, приміром, принизив Софі лише тому, що вона, тільки-но почавши вивчати англійську, переплутала прізвища американських авторів. Символом незбагненної людської жорстокості, з якою Софі зіштовхується в Америці, виживши в Освенцімі, стає її зґвалтування в переповненому вагоні метро. Отже, духовна криза Софі у США поглиблюється, адже жінка усвідомлює, що порятунку від зла і тут немає. Це маркує остаточну втрату нею сподівань, і фактично стає сходинкою на шляху до загибелі. Страждання героїні, яких вона зазнає на обох континентах, символічно поєднують Європу та Америку у загальному русі трагічної історії західної цивілізації.

Мелвілл у 1830–1840 p. спостерігав «переродження демократії», «моральне затемнення», коли на небосхилі країни залишилося одне світило – долар, а всі високі принципи зникли в густій тіні «грошового інтересу» [6, 17]. У другій половині XX сторіччя Стайрон з гірким сумом констатує, що найгірші побоювання Мелвілла не лише втілились у життя, а що Америка взагалі погрузла в мороці постіндустріального «щастя» та імперської агресії. Численні міркування американця Стінго, що переплітаються з розповіддю Софі, вказують на розквіт та поширення у США другої половини XX ст. таких болісних явищ, як расизм, мілітаризм, соціальна несправедливість. Саме над цим, наслідуючи Мелвілла, закликає задуматися Стайрон.

Як підсумок зазначимо, що зіставлення художніх моделей романів «Вибір Софі» та «Мобі Дік» виявилося надзвичайно плідним для поглиблення розуміння творчості Стайрона і водночас сприяло висвітленню деяких принципів художньої взаємодії сучасної літератури із набутками романтичної доби.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Денисова Т. Н. Уильям Стайрон // Экзистенциализм и современный американский роман. – К.: Наукова думка, 1985.

2. Зверев А. М. Герман Мелвилл // История литературы США. – М.: ИМЛИ РАН, Наследие, 2000. – Т. 3. Литература середины XIX в. (поздний романтизм). – С. 114–171.

3. Зверев А. М. Логика литературного десятилетия // Литература США в 70-е гг. XX века. – М.: Наука, 1983. – С. 11–79.

4. Злобин Г. П. Выбор Уильяма Стайрона: Предисловие к роману // Стайрон У. Выбор Софи / Пер. с англ. – М.: Радуга, 1991.

5. Камю А. Бунтующий человек. Философия Политика. Искусство / Пер. с фр. – М.: Политиздат, 1990.

6. Ковалев Ю. В. Герман Мелвилл и американский романтизм. – Ленинград: Художественная литература, 1972.

7. Мелвилл Г. Моби Дик. – М., 1962.

8. Паррингтон В. Л. Основные течения американской мысли. В 3-х т. – М.: Из-во иностанной литературы, 1962. – Т. 2.

9. Старцев А. Герман Мелвилл и его «Моби Дик»: Предисловие к роману // Мелвилл Г. Моби Дик. – М., 1962. – С. 9–22.

10. Стеценко Е. А. Поздний американский романтизм // История литературы США. – М.: ИМЛИ РАН, Наследие, 2000. – Т. 3. Литература середины XIX в. (поздний романтизм). – С. 10–25.

11. Торп У. Герман Мелвилл //Литературная история США / Под. ред. Р. Спиллера. В 3-х томах. – М.: Прогресс, 1977. – Т. 1. – С. 551–547.

12. Эко У. Имя розы. – СПб: Symposium, 2006.

13. Kazin A. «Introduction» to Moby-Dick // Melville, A Collection of Critical Essays. Ed. By R. Chase. – Englewood Chiffs: Prentice Hall, 1962.– P. 39-48.

14. Matthiessen F. O. American Renaissance. – New York, 1941.

15. Pearce R. William Styron. Pamphlets on American Writers. – Minneapolis: University of Minnesota. – 1971. – Vol. 98.

16. Sirlin R. William Styron’s Sophie’s Choice: Crime and Self-Punishment. – Ann Arbor, Michigan: UMI Research P, 1990.

17. Styron W. Sophie’s Choice. – NY: Vintage Books, 1992.